February 14th, 2011

Свідчення тризубівця Анатолія Онуфрійчука про катування в СБУ

Originally posted by bilozerska at Свідчення тризубівця Анатолія Онуфрійчука про катування в СБУ

У розпорядження правозахисної громадської організації ГРАД потрапило письмове свідчення ув’язненого "тризубівця" Анатолія Онуфрійчука, де він у подробицях розповідає, як його катували СБУшники.

Активісти ГРАД вже направили з цього приводу звернення до Президента, що фактично є заявою про злочин. "Відомо, - пишуть вони, - що окрім Онуфрійчука, катуванню піддавали Василя Лабайчука і Пилипа Тарана, які також обвинувачуються у пошкодженні погруддя Сталіна". Копії зверення вони також направили очільникам СБУ, ГПУ, уповноваженому Верховної Ради з прав людини, і партіям, що формують опозицію в парламенті, з вимогою негайно втрутитися в ситуацію, припинити знущання і покарати винних.

UPD. Набрала цей текст для полегшення читання і розповсюдження.

"Онуфрійчука Анатолія Вікторовича

Ставлю Вас до відому, що після заключення нами договору про мій захист від 21 січня 2011 р. 22 січня 2011 р. мене було доставлено до обласного Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, де на першому поверсі мене допитували двоє представинків СБУ, які мені не представились, одягнені в цивільний одяг.
На мою вимогу викликати для участі в допиті мого адвоката Прудовського В.Д. вони відмовили і почали наполягати, щоб я давав свідчення про організацію "Тризуб" ім.С.Бандери. Після моєї відмови давати свідчення без адвоката вони почали мені погрожувати, що звинуватять мене в підриві малої архітектурної форми - пам’ятника Сталіну, що відбулося в ніч з 31.12.10 на 1.01.11., що посадять зі мною в камеру "отморозків", або ще гірше - людей з нетрадиційною орієнтацією, т.з. "пєтухов".

Після того, як я в черговий раз відмовився давати свідчення проти себе без адвоката, ці люди закрили кабінет на ключ і почали приміняти щодо мене фізичну силу. Зайшовши мені за спину, один з них почав заламувати мої руки, які були застібнуті за спиною в наручники, намагаючись підняти їх якомога вище, а інший бив по ногах, намагаючись поставити мене на шпагат. Це все продовжувалося біля години. Весь цей час комір куртки давив мені на горло, від чого мене почало нудити, і я ледве не втратив свідомість, почалась нестерпна біль в коліні, на якому минулого року я переніс операцію, рук я взагалі не чув, бо вони були перетиснуті наручниками і до них не йшла кров.

Один з цих людей задавав питання і сам на них відповідав. Якщо я не погоджувався з тим, що вони казали, мене починали бити в живіт. Коли я вже не міг витримувати катування і погодився підписати їхні документи, мене посадили на стілець і дали аркуш паперу з ручкою, на якому я написав те, що вони мені надиктували. Після допиту мене змусили підписати документ, що я не маю претензій до співробітників СБУ, погрожуючи новими тортурами.

Прошу довести цей факт до громадськості.
11.02.11 Онуфрійчук А.В."


ППШ: разрушители мифов

Уже не помню, где слышал эту байку. Якобы в гулаговские времена зэки, идущие на побег, надевали по 2-3 ватника. Якобы от двух ватников отскакивали пистолетные пули, выпущенные из ППШ. Ясно, что у них особого выбора бронежилетов не было. Так что одевали что было. Можно догадаться, что и при выстреле в упор ватники не помогут. Но ведь с расстоянием скорость пули уменьшается. Да и известный эффект "плевания" от перегрева ствола. Вот тема "разрушителям мифов": спасет ли ватник и начиная с какого расстояния. Что думаете?

Наконец дошли до дела...

...Со своей позиции от уличного фонаря Ольшанськый метнул бомбу по крутой параболе высоко над головами зрителей, целясь между лошадьми и каретой. Она упала под ноги второй паре лошадей, «очевидцы» впоследствии рассказывали, будто даже конь задел ее копытом. Бомбу заметили еще в полете, толпа отхлынула назад, Ольшанськый был зажат людьми и оставался на месте. Когда дорога стала свободна, он заметил бомбу, мирно дымившуюся на брусчатке. Будь у него вторая бомба – дело можно было бы завершить сейчас… Но пока он доставал пистолет из кармана подвязанного поясом – экипаж повернул назад в улицу Коперника. Побледневший Войцеховськый не отрываясь смотрел на бомбу, дымившуюся на брусчатке, он так и не одел цилиндр на голову...

Полиция бросилась запирать «брамы» - входы в дома и проверять документы у подозрительных» прохожих. К Ольшанському решительно направился полицейский. Он сообразил достать часы, данные ему Сеныком – прикрыл ладонью брелок с галыцькым львом и вежливо произнес «тшеця годзина». Старый трюк отвлечения внимания удался, полицейский махнул рукой и отошел. Ольшанськый пристроился к каким-то барышням, горяче обсуждавшим происшествие – трюк тоже испытанный и не спеша удалился.

Второй боевик – Мыкола Ясиньськый находился всего в каких-нибудь ста шагах, на тротуаре Марийской площади в сторону Академической улицы. Однако, кортеж не продолжил путь, а повернул назад, какие-то уроки покушения в Сараево все же были усвоены. Войцеховського кружной дорогой доставили в его резиденцию в воеводском правлении...

Из книги "Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча. Часть 10: Чудо на Марийской площади"