October 28th, 2011

«Консул, переверни страничку!» или «как не умереть от украинского языка»

Помните старый советский анекдот: Выступает Брежнев. Читает по бумажке: "Мы идем на гавно..." Останавливается, перечитывает: "Мы идем на гавно..." Удивляется, переворачивает страницу: "А, мы идем нога в ногу, товарищи!"
 
Это я к тому, что иногда полезно перевернуть страничку, прежде чем делать выводы. Сегодня генконсул РФ в Симферополе Владимир Андреев и интервью местной газете в который раз озвучил расхожую страшилку про убийственную украинскую мову. Мол, заходят люди в аптеки и не могут лекарства купить, потому что вкладыши написаны на украинском. Сам, мол, захожу в аптеку и «нічого не розумію, хоча в українській мовній сфері я живу півтора роки і більшість загальних термінів розумію. Але не специфічних термінів».
 
Страшилка про крымских пенсионерок, которые мрут как мухи потому как не знают украинского языка действительно впечатляет. Но каждый, кто хоть раз покупал в аптеке лекарства, знает, что у вкладыша есть две стороны. И если на одной стороне написана инструкция на украинском, то на обратной – по-русски.

КПИ: за кого болеть

Двоякие чувства обуревают меня от новостей из КПИ. С одной стороны рад за альма-матерь: и там какие-то митинги. С другой: не такая это уж и заслуга сместе с преподами защищать ректора. А вот кто бы против ректора митинг устроил? Слабо?

Сам учился в КПИ в эпоху Кучмовського застоя. Помню, как нас по разнарядке послали на Майдан против чего то там протестовать. Угадайте, кто тогда был ректором! Боюсь, что и сегодня студентов снимают с пар организованно. Профорг подходил к старосте грруппы и говорил: с вашего потока на митинг идет твоя группа. Построить и посчитать!

Неприятно это все! Хотя и от Табачника вряд ли дождешься лучшего ректора. Так что не знаю за кого и болеть.

Ремонт, переезд, война

Своей разрушительностью переезд может сравниться только с ремонтом и войной. На что только не идут люди!

Рассказывал на днях историю о том, как мужик, надолго уезжая заграницу поставил свой автомобиль себе в комнату. Через балкон. Краном. На него жаловались. Он отстаивал свою позицию, говорил: я сам инженер – вот расчеты, перекрытия выдержат.

Но моего собеседника случай не удивил. – Это что, говорит, - мы вот как-то в родительском доме новый холодильник купили. Не проходил в подъезде. Пришлось спиливать перила. Потом обратно приварить. – А на каком этаже живет мама? – На шестом. – И что, все перила до 6-го этажа? – Все!

Во что обошелся этот холодильник (вместе с переездом) я даже и не спрашивал…

P.s. Интересное предложение для тех, кому еще только предстоит перевозить тяжести: аренда крана манипулятора - и кран и бортовой грузовик в одном агрегате.

Ув’язненому Шпарі погрожують повісити підкинуті наркотики на його дружину

Originall by bilozerska at Ув’язненому Шпарі погрожують повісити підкинуті наркотики на його дружину
Свіжа інформація від Наталі Шпари, дружини ув’язненого "васильківського терориста" Володимира Шпари (на фото ліворуч), а в неї - від адвокатів.

"Проведено 33 експертизи, - каже Наталя. - Жодна з них не виявила доказів причетності жодного з хлопців до того, що їм інкримінують. На тій вибухівці, що знайшли в їхньому офісі у Василькові, є відбитки пальців трьох людей, і жодний не належить комусь із хлопців. Нема також їхніх тканин епітелію - нічого. Речі, які були підкинуті кожному - на них теж робили експертизу, на жодній з речей немає їхніх відбитків. Ні на тротилі, який знайшли у Шпари, ні на пістолеті, ні на флешках, ні на ножах, ні на набоях. Це ще раз доводить, що це не їхні, а підкинуті їм речі.

Оскільки немає жодних доказів, справу вже готуються передавати до суду.

Пакетик полімерний, який був підкинутий Шпарі, з речовиною трав’яного походження - на ньому теж немає відбитків пальців Шпари. Експертиза виявила, що це наркотичний засіб, який прирівнюється до героїну. Слідчий погрожував Володимиру, казав: "Бери це на себе, або я це повішу на твою дружину. Мені все одно, на кого цю справу повісити".

Від себе додам: хай Наталя не боїться, нічого на неї не повісять, бо сама по собі вона хамовладі не потрібна, і маму маленьких дітей посадити все одно не вдасться. Це звичайнісінький і досить примітивний психологічний тиск, залякування її чоловіка. І реакція родини на цей тиск абсолютно правильна - вони просять про розголос, з чим їм треба негайно допомогти.