December 21st, 2011

Типологія персонажів українського революційного руху початку ХХІ ст.

Дракон простєйший – ідеологічно стійкий і підкований. Щиро вірить в ідеали, авторитетам, тихарям і не підозрює, що у світі існують негативні персонажі, окрім масонів. Як правило, не належить до однієї конкретної організації, підтримує всі ініціативи, тотожні з його політичними переконаннями. Підтримує всі опозиційні ініціативи, окрім загальновизнаних «провокаторів». Після кількох розчарувань переходить в стан інтернет-воїна.

Старий пердун – шановний і поважний представник старої революційної гвардії дисидентів, творчої інтелігенції, письменників, одноразових героїв і т.п . Свою участь в революційному русі бачить в повчанні «зелених» та молодих. Любить ділиться неіснуючим досвідом та виступати перед натовпом. Трапляються симпатичні екземпляри.

Професійний революціонер – революцією займається професійно, тобто отримує за свою діяльність зарплату. Неохоче наближує революцію.

Вождь – людина, на якій все тримається. Існує ряд організацій, в яких нікого окрім вождя немає. Але через це роль вождя не стає менш відповідальною.

Тихар – міліцейський провокатор. Людина зі слабким характером, ображена на товаришів з організації (часто це супроводжується алкоголізмом чи наркоманією). Може потрапити у проблеми з законом, з чого і користаються міліціянти. Всі в русі, як правило, знають про його зрадницьку натуру, але воліють публічно не викривати його. Краще мати стабільного тихаря, ніж весь час нового.

Безпаспортанці (чорти) – рушійна сила всіх маргінальних рухів. Соціально неадаптовані, бомжі без житла та роботи, через що змушені мешкати в офісах організацій, підпільних підвалах і ничках. На третій день перебування у русі вважають себе ветеранами, вимагають особливого ставлення і привілеїв. Здатні до продуктивної діяльності лише під пильним наглядом старших товаришів.

ЧИТАТИ ДАЛІ>>>