February 2nd, 2012

Пособие для малолетних бомжей по игре на фортепиано зимой

За свою долгую жизнь (во времена Пушкина меня бы назвали стариком за 30) я не написал ни одной стихотворной строки.
С одной стороны – и слава Богу, что ангел-хранитель уберег меня от написания поздравлений в рифму. Хуже этого нет ничего. Это преступление не только против хорошего вкуса, но и грех, кричащий против богоподобия человека. Никогда не занимайтесь ничем подобным! И не берите в руки книжек «сто поздравлений с днем рождения». Только для растопки.

С другой – немного комплексую. Большинство моих знакомых переболели юношеским рифмоплетством. А кое-кто даже и после разочарования в своем «раннем творчестве» нашел силы писать дальше. А я… Это как зуб мудрости – вроде и не нужен, и проблем от него больше, чем пользы, а все же жаль, если не лезет.
Но все же, хоть и не умею писать стихов, могу представить, как это делается. Еще более метафорично, еще больше смысла на единицу текста. Немного рифмы и ритма… Но вот что вообще не укладывается в голове: КАК МОЖНО СОЧИНЯТЬ МУЗЫКУ! Композиторы всегда вызывали у меня просто мистическое уважение. Ладно, я не знаю нот, и не могу записать мелодию. Но как они придумывают саму мелодию? Я как-то попробовал напеть что-нибудь – после двух-трех нот невпопад обязательно скатывался в какую-нибудь знакомую мелодию. Как можно спеть то, что еще сам никогда не слышал, я так и не постиг. Только не говорите, что композиторы подбирают звуки по неким физическим законам гармонии!

Месидж БРАТСТВА до ддосерів та флудерів

Коли верхи не можуть, низи їх банять

Ще не вмерла Україна в онлайні! За три дні Дух одвічної стихії завалив рекордну кількість владних сайтів. Цим уже можна пишатися перед єгиптянами та греками.

Чому лідери опозиції не скористалися таким приводом для власного піару, не спробували зробити вигляд, що вони очолюють інтернет-народ? Справа в тому, що боротьба з «піратством» - це євросоюзівсько-американська фішка. Позаяк опозиція сподівається не на український народ, а на європейських чиновників та американських полковників, то її язик був вправно захований між сідницями, і перебуває там досі.

Нажаль, український інтернет-народ повторює всі помилки народу з історичного оф-лайна. Не встигли завалити пару-тройку сайтів, як почалися гнилі голосування за заміну dDOS-атак петиціями. На цьому обламалась і Коліївщина. Взяли Умань, і не пішли далі – на Білу Церкву (тому замість того, щоби розкішно згоріти, вона досі підступно виконує роль одного з райцентрів Київської області).

Сумна доля Білої Церкви та її нещасних мешканців вчить нас, що революцію не повинно зупиняти. Розбан домену EX.UA є жалюгідною подачкою ментів, якої ми ще не отримали. Якщо ми на це купимося – за рік у нас не буде не лише Інтернету, але й телебачення. Будемо слухати «Промінь».

Свого часу св. ап. Павло запостив нам: «Царство Небесне силою береться». І лише через dDOS-атаку здобуваємо його!

Їхні сервери горітимуть у пеклі! Амінь

Прочитай сам і перепости френду