December 12th, 2012

Намет св. Павла та матига Господа нашого Ісуса Христа

Дивно, що серед християнських реліквій немає жодного (чи може вам відомо?) артефакту суспільно корисної праці святих. Достаменно відомо, що св. Павло навіть ставши одним зі столпів Церкви, продовжував заробляти на життя пошивом наметів (не хотів обтяжувати місцеві громади, до яких приїздив проповідувати Слово Боже). І жодний храм не зберігає в золотому ковчежці плоди його праці.
Та що там святі - Сам Господь всі свої молоді роки робив держаки для лопат та інші дерев"яні вироби. І де вони є? Деревина, на якій Його розіп"яли знайшлася. А деревина, яку розпинав Він - ні. Хоча, здавалося б, вона обов"язково мали з"явитися хоча б у часи, які породили кілька десятків плащаниць, три голови Іоанна Хрестителя, а настоятелі приважували прихожан "молоком Богородиці" та іншими подібними "артефактами"...
Мощі - є. Камні, по яких ступав Спаситель - віднайдено і кожний рік на Страстний тиждень тисячі паломників йдуть Його останнім шляхом. Його ж трудова діяльність замовчується. Про неї майже нічого невідомо. Евангелія, що описують молоді роки Спасителя визнані апокрифічними. Чи платив він податки - жодного слова.
Все це дивно, як для "релігії, що її вигадали євреї, аби тримати в покорі робочу силу". Утримаємось від побутового антисемітизму і не будемо йорнічать у відповідь на кшталт "наш Бог за один день очистив Єгипед від євреїв". Проте, якби юдофоби були б праві, Писання мало б починатися зі слів "Моя молитва - це моя робота" (цей лозунг взяли на щити деякі католицькі монахи значно пізніше)